Видатна пуерто-риканська активістка за громадянські права та реформаторка освіти, яка кардинально змінила становище латиноамериканських дітей у Нью-Йорку. Евеліна Лопез Антонетті була безстрашною борчинею, що виступала за громадянські права, соціальну справедливість та незалежність Пуерто-Рико, використовуючи всі можливі інструменти: від коаліцій до бойкотів та виборчих кампаній, щоб надати владу своєму народові. Докладніше про її відчайдушну боротьбу — далі на bronx1.one.
Буремне дитинство
Евеліна Лопез Антонетті з’явилася на світ 19 вересня 1922 року у рибальському селищі Салінас, у Пуерто-Рико. Вона була старшою з трьох доньок у родині, яку життя часто випробовувало. Дитинство дівчинки припало на часи стихій та криз: руйнівний ураган Сан-Феліпе-Сегундо, що знищив острів у 1928 році, крах фондового ринку та початок Великої депресії, які добили крихку економіку Пуерто-Рико. Коли цукрова промисловість, що годувала більшість місцевих сімей, впала, тисячі жителів були змушені вирушити в пошуках кращої долі за океан. Серед них була й мати Евеліни, Єва Круз Лопез. Щоб дати доньці шанс на інше життя, вона відправила одинадцятирічну дівчинку в п’ятиденну подорож пароплавом до Нью-Йорка. Там, у тісних кварталах Східного Гарлему, відомого як Ель-Барріо, на неї чекали тітка Вісента й дядько Енріке. Вісента, палка прихильниця громадської боротьби та соціальної справедливості, стала для племінниці духовним орієнтиром.
Шкільні роки в Нью-Йорку виявилися непростими. Евеліна стикнулася з упередженням та дискримінацією, які добре знали всі діти емігрантів. Проте саме ці випробування загартували її характер та навчили боротися не лише за себе, а й за тих, хто не мав голосу. Відчуття несправедливості, змішане з прикладом тітки, стало ґрунтом, на якому визрів майбутній активізм Евеліни.
Дитина з бідного рибальського селища перетворювалася на жінку, яка згодом кине виклик системі, змінюючи життя тисяч дітей у Бронксі й далеко за його межами.
Голос громади
У другій половині 1930-х років юна Евеліна вже не була просто дівчинкою-емігранткою в Ель-Барріо, вона ставала частиною політичного життя району. Поруч із тіткою Вісентою вона слухала палкі розмови з профспілковим лідером Хесусом Колоном, бачила, як конгресмен Віто Маркантоніо організовував кампанії, та допомагала мешканцям розвʼязувати болючі проблеми — від виселень до мовних бар’єрів. Вона перекладала, підтримувала, навчалася в самій гущі боротьби, й саме там зароджувалося її покликання.
Здобуті уроки дівчина згодом перенесла до Південного Бронкса, де працювала в Дистрикті 65 Об’єднаних автомобільних робітників. Там Евеліна стала однією з перших латиноамериканок, офіційно найнятих профспілкою, що відкрило двері для тисяч жінок та чоловіків, які прагнули працевлаштуватися й відстояти свої права.
Її особисте життя також переплелося з громадською діяльністю. Одружившисьʼ, вона на певний час зосередилася на родині, виховуючи трьох дітей у Бронксі. Проте коли дочка Аніта пішла до школи, материнський досвід та несправедливість, що спіткала інших батьків, знову повернули Евеліну до активізму. Вона приєдналася до батьківської асоціації й дуже швидко зрозуміла, що проблема освіти потребує організованої відповіді. Так зародилася ідея створення United Bronx Parents.
Енергії Антонетті вистачало на все: вона боролася проти хибних методів тестування для іспаномовних дітей, організовувала сидячі страйки, батьківські демонстрації, домагалася відкриття дошкільних програм Head Start та навіть очолила перший такий центр у місті. Евеліна ламала стереотипи, надихала громаду на гордість та самоповагу, доводячи, що навіть у бідності люди мають право на самовизначення й контроль.
Вона була там, де вирішувалася доля громади — у переговорах про децентралізацію освіти, у протестах проти війни у В’єтнамі, у маршах та захопленнях установ влади. Її голос лунав гучно й безкомпромісно, а її віра у силу громади робила неможливе можливим.
«Об’єднані батьки Бронкса»
У 1965 році з невеликої, але рішучої акції у зачиненій крамниці народилася організація, яка змінила Південний Бронкс. United Bronx Parents (UBP), заснована Евеліною Лопез Антонетті, з’явилася тоді, коли громада вимагала усунення вчителя, що зловживав своїм становищем. З того моменту UBP стала голосом батьків та дітей, яких роками ігнорувала шкільна система.
Спершу це була організація, що проводила семінари для батьків, допомагаючи їм розібратися в освітніх програмах, якості вчителів та правах їхніх дітей. Антонетті відразу поставила під сумнів упередження, що нібито бідність була причиною шкільних невдач. Для неї причиною була нерівність, й вона навчала батьків боротися з нею. Саме з цієї позиції UBP добилася історичної перемоги — відкриття перших двомовних шкіл у Південному Бронксі у 1968 році.
Але освітня реформа була лише початком. UBP розширилася, залучивши афроамериканських матерів, та почала діяти далеко за межами району. Вони боролися за чисті вулиці й проти токсичних відходів, проти свавілля поліції й расистських фільмів, за права орендарів та за справедливе житло. Офіс UBP перетворився на центр громади, де вирували дискусії, народжувалися нові кампанії й готувалися акції протесту.
Однією з найвідоміших перемог стала кампанія проти шкільних обідів. Евеліна повела батьків у їдальні, де діти отримували кисле молоко й холодний суп. Вона змусила чиновників скуштувати ту саму їжу, після чого громада подала власні приклади дешевших, здоровіших та смачніших обідів. І хоча спротив був сильним, згодом UBP отримала контракт на харчування дітей. У 1971 році щодня вони готували 150 000 повноцінних страв, ставши єдиною неурядовою організацією, якій це доручили.
Евеліна Лопез Антонетті постійно розповідала батькам про їхні права та навіть створила посібники, щоб інформувати батьків про те, як захищати своїх дітей у школі. Як було сказано в одній брошурі UBP:
«Якщо лише одна чи дві дитини не встигають у кожному класі, ймовірно, з цими дітьми щось не так. Але якщо дві третини дітей не встигають, щось не так зі школою».
UBP також залишила глибокий слід у вищій освіті. У 1973 році організація відкрила власний Університет Урайоан — двомовний коледж, натхненний ідеями Паулу Фрейре. Його метою було виховання нової людини, яка знає своє коріння, спадщину й відповідальність перед громадою. Хоча університет проіснував недовго, він став символом того, яким UBP бачила майбутнє освіти.
Евеліна була не лише організаторкою, а й справжнім серцем UBP. Щоранку вона зустрічала відвідувачів словами «Aqui, estoy» («Я тут»), обіймала кожного й навіть сама варила каву для гостей. Для дітей та колег вона була прикладом тепла, сили й безкомпромісної віри в самовизначення.
Спадщина та внесок у громадське життя
Діяльність Евеліни Лопез Антонетті виходила далеко за межі Бронкса. Вона підтримувала студентів Hostos Community College у боротьбі за двомовні програми, брала участь у міжнародних рухах, як-от MADRE, захищала пуерто-риканських політичних в’язнів та виносила питання незалежності Пуерто-Рико на рівень ООН.
І навіть після її смерті у 1984 році спадщина Евеліни жила в стінах UBP. Організація еволюціонувала від маленької місцевої ініціативи до великої соціальної агенції, що у 2011 році увійшла до Acacia Network. UBP стала доказом того, що маленька група батьків може змінити цілу систему.
У 2011 році у Південному Бронксі з’явився стінопис на честь Евеліна Антонетті — як символ невтомної боротьби та любові до громади.
У жовтні 2020 року було офіційно відкрили дитячий майданчик, названий на честь Евеліни Антонетті. Це колишній майданчик Гаррісона, розташований поблизу коледжу, який було оновлено та перебудовано. На церемонії відкриття були присутні тимчасова президентка Громадського коледжу Гостос Дейзі Кокко Де Філіппіс, комісар міських парків Мітчелл Сільвер, члени місцевої влади Кармен Арройо та Рафаель Саламанка-молодший, дочка Антонетті Аніта, а також її сестра Ельба Кабрера, яка входить до правління Фонду Гостос.
«Для мене було честю розділити цей момент з родиною Евеліни. Назвати майданчик її іменем — це історичний крок. Евеліна боролася за права малозабезпечених, й саме завдяки таким людям існує наш коледж. Цей момент поєднує нас у спільних цінностях і меті», — сказала доктор Кокко Де Філіппіс.
Евеліну Лопез Антонетті вшановували численними нагородами, серед яких — премія Фанні Лу Гаммер, відзнака Авраама Лінкольна за соціальні послуги та почесний ступінь від Мангеттенського коледжу.
Евеліна Лопез Антонетті увійшла в пам’ять як «мати Південного Бронкса», яка з лев’ячою відвагою захищала своїх «дітей» і дарувала їм силу боротися за свободу та рівність.