Американський педагог, реформатор освіти та талановитий адміністратор, який залишив глибокий слід в історії двох провідних освітніх осередків Бронксу. Він став засновником та першим директором престижної Bronx High School of Science, а згодом очолив новостворений Bronx Community College. Про життя та карʼєру цього видатного освітянина — далі на bronx1.one.
Початок шляху
Морріс Мейстер народився 20 жовтня 1895 року в польському містечку Гоніца, у родині Гарріса та Дженні Мейстер. Дитинство його почалося щасливо, але вже у сім років він пережив пригоду, яка могла б стати сюжетом для фільму.
У 1902 році мати, продавши дім та все майно, зібрала дітей, щоб вирушити до Америки слідом за батьком, який виїхав роком раніше. Та дорога виявилася небезпечною. Безпринципний агент використав частину грошей, аби підкупити охоронця на німецькому кордоні, а решту привласнив. Тиждень сім’я провела в темному підвалі барака, чекаючи, коли прийде потрібний вартовий. Вночі, з малою сестрою на руках у матері та трирічним братом на руках у Морріса, вони крадькома перетнули рови. Коли маленький хлопчик почав плакати, найманий провідник грубо вдарив його, й семирічний Морріс у гніві кинувся на захист брата. Він вже тоді відчував у собі сили та бажання допомагати дітям. Мати з дітьми все ж таки дісталися Німеччини, а звідти рушили до Нью-Йорка.
Там родина оселилася у Нижньому Іст-Сайді, де батько шив жіночі капелюшки. Морріс навчався у державних школах району, а згодом вступив до Міського коледжу Нью-Йорка, де став членом почесного товариства Фі Бета Каппа. Його наукові інтереси вже тоді поєднували академічну ґрунтовність та практичний підхід. Докторська дисертація у Колумбійському університеті 1921 року була присвячена ролі іграшок у вивченні природничих наук.
Морріс почав учителювати ще до завершення навчання. Він викладав природничі науки у відомих нью-йоркських школах — Стайвесанта, Шпаєра, Гораса Манна.
Вища школа природничих наук Бронкса
До кінця 1930-х років Мейстер уже був науковим керівником шкільної системи Нью-Йорка та задумав створення спеціалізованої школи для обдарованих учнів із поглибленим вивченням математики й природничих наук. Цей задум втілився у життя, й на освітній карті Нью-Йорка з’явилася нова зірка — Вища школа природничих наук Бронкса. Перший дім школи — старовинна будівля з готичними гаргуйлями на розі Крестон-авеню та 184-ї вулиці у Фордгемі. Її історія вже тоді була насиченою: спочатку тут навчалися учні середньої школи Евандера Чайлдса, потім — Волтона, а ще пізніше — ДеВітта Клінтона. Частина першого педагогічного складу нової школи перейшла сюди зі Стайвесанта. Мейстер вмів надавати символам ваги. Він сам обрав шкільні кольори: зелений — колір хлорофілу, а золотий — сонця, адже обидва є необхідними для «ланцюга життя». У 1946 році Мейстер добився справжнього прориву. Школа стала спільною, впустивши дівчат — на два десятиліття раніше, ніж інші провідні спеціалізовані заклади Нью-Йорка. Це був не просто крок до рівності, а сигнал, що талант у науці не має гендерних меж.
Через двадцять років після відкриття, у 1958 році, Мейстер передав кермо своєму обранцю, доктору Александру Таффелю, й вирушив «будувати» Bronx Community College. А вже у 1959 році школярі урочисто перейшли до нового корпусу на 205-й вулиці. Та споруда вразила усіх: лабораторії, технічні студії, просторий вестибюль та 19-метрова мозаїка з венеціанського скла, де під поглядом Марії Кюрі й Чарльза Дарвіна сяяла цитата Джона Дьюї:
«Кожен великий прогрес у науці випливає з нової сміливості уяви».
Учні жартома називали її «науковим басейном» — нібито фреску профінансували замість басейну, якого так чекали.
За роки свого існування Bronx High School of Science стала кузнею талантів. Понад 95% випускників здобували вищу освіту, а за кількістю докторів наук школа не мала собі рівних у США. Президент Джон Кеннеді назвав її новаторським прикладом програми, присвяченої розвитку обдарованих у науках та математиці.
Громадський коледж Бронкса
Мейстер вважав, що освіта має поєднувати теорію з практикою, тому надавав особливого значення лабораторним заняттям та дослідницькій роботі.
Після того як Морріс врешті домігся розширення простору для Bronx High School of Science та передав керівництво у надійні руки, він поставив собі нову мету — заповнити прогалину так званого «середнього освітнього класу».
У 1966 році у будівлі, де раніше розміщувалася Bronx High School of Science, відкрився Громадський коледж Бронкса (Bronx Community College — BCC). Його першим президентом став саме Морріс Мейстер. Він започаткував ініціативу під назвою «Операція Другий шанс» — дворічну програму, орієнтовану на «середні 70 відсотків» студентів, тобто тих, хто не потрапляв ані до програм для обдарованих, ані до програм для учнів із низьким рівнем підготовки.
Під його керівництвом коледж стрімко розвивався — зростала кількість студентів, розширювалися навчальні програми, колектив поповнювався новими викладачами. Він створив атмосферу, де академічна вимогливість поєднувалася з повагою та відкритістю.
Визнання та роль спадщина
Найяскравішим підтвердженням далекоглядності Морріса Мейстера стало те, що через понад три десятиліття після його роботи в Bronx Community College один із випускників, доктор Річард Кармона, був призначений президентом Джорджем Бушем головним хірургом США у 2002 році. Кармона, американець пуерто-риканського походження, свого часу залишив навчання у середній школі ДеВітта Клінтона, служив бойовим медиком у В’єтнамі, здобув диплом GED у війську, а після служби — ступінь молодшого спеціаліста в BCC. Ще однією спадщиною Мейстера стало те, що дух громадської служби вкорінився в культурі Bronx High School of Science та серед її випускників. Серед них — міністр оборони США в адміністрації Картера Гарольд Браун, директорка Бюджетного управління Конгресу Джун Елленофф О’Нілл, конгресмени Ніта Лоуї, Алан Грейсон та Дональд Ріттер, помічник генпрокурора з питань громадянських прав Білл Ланн Лі, посол в Австрії Рональд Лаудер, федеральні судді Віктор Марреро та Дора Іріззарі. У Нью-Йорку серед відомих випускників були міські контролери Джон Лю та Гаррісон Голдін, президент Колумбійського університету Майкл Соверн, комісар парків Генрі Стерн, астрофізик Ніл Деграсс Тайсон, бізнесмен та філантроп Леонард Лаудер, президент Нью-Йоркської публічної бібліотеки Ентоні Маркс та канцлер міських шкіл Гарольд Леві.
Під час керівництва Мейстера Bronx High School of Science виховала й майбутніх наукових зірок: п’ятьох лауреатів Нобелівської премії з фізики (Роя Глаубера, Леона Купера, Мелвіна Шварца, Шелдона Ґлешоу та Стівена Вайнберга), лауреата Нобелівської премії з хімії Роберта Лефковіца, а також шістьох володарів Національної медалі науки. Його учні не лише досягали світових наукових вершин, а й активно відстоювали громадянські та політичні переконання.
Ще у 1921 році розділ докторської дисертації Морріса Мейстера заклав основу для проведення шкільних наукових ярмарків у США, а його серія підручників «Наука для кращого світу» стала офіційними навчальними матеріалами в багатьох шкільних системах. Під час Другої світової війни Мейстер розробив спеціальні курси, що готували учнів до технічних та наукових завдань воєнної доби. Він був одним із засновників та президентом Національної асоціації вчителів природничих наук, а після виходу на пенсію сприяв створенню Нью-Йоркського залу науки у Флашинг Медоу.
На знак пошани його ім’я носять два важливі місця: Аудиторія Мейстера у Bronx High School of Science та Зал Мейстера в кампусі Bronx Community College, де портрет доктора зустрічає кожного відвідувача. Це — нагадування про людину, яка зуміла перетворити освіту на рушійну силу життя тисяч студентів.