В Нью-Йорку, та що там говорити, в США, стало доброю традицією називати навчальні заклади на честь видатних діячів американської політики, військових, музичних виконавців, учених. Зокрема, у «Великому Яблуці» є навчальні заклади Селії Круз (співачка), ДеВітта Клінтона (губернатор штату Нью-Йорк), Г. Морріса (губернатор, один з авторів Конституції США) та багато інших, які знаходяться в Бронксі. Також до цього переліку іменних навчальних закладів слід додати Старшу школу Герберта Х. Лемана (Herbert H. Lehman High School). Детальніше про цей навчальний заклад розповість видання bronx1.one.
Історія школи
Як зазначає видання thirteen.org, школа була заснована в 1971 році і розташована на південному заході Бронксу, в районі Вестчестер сквер (Westchester Square). Точна адреса, якщо б ви хотіли її відвідати, – 3000 Іст-Тремонт-авеню (East Tremont Avenue). Назва школи походить від імені Герберта Г. Лемана – колишнього губернатора Нью-Йорка та сенатора США, який мав значний вплив на розвиток шкільної системи в штаті. Він народився в 1878 та помер в 1963 р. Назва школи, можливо ви вже звернули увагу, дуже схожа на назву однойменного коледжу у Бронксі. Останній теж носить прізвище губернатора, але ці навчальні заклади крім цього більше не мають нічого спільного. Ну хіба що разом проводять спільну випускну церемонію.
Боббі Бонілл (Bobby Bonilla) і школа
В цій школі навчалося чимало відомих людей: тренерів, письменників, громадських активістів, юристів. Згадаємо про одного з них, який не забув школу після свого випускного. Одним із зіркових випускників Старшої школи Герберта Х. Лемана (Herbert H. Lehman High School) є відомий американський гравець у бейсбол Роберто Мартін Антоніо Бонілья (Roberto Martin Antonio Bonilla). І хоча він грав у Вищій лізі бейсболу з кінця 80-х і до початку ХХІ ст. Але слава про його майстерність не зникла. Та й він не забував про своє коріння, а тому радо приїжджав в Бронкс, де виріс, і в школу, де навчався. Також він в 1992 р. вирішив створити Фонд державних шкіл Боббі та Міллі Бонілла (Bobby and Millie Bonilla Public Schools Foundation) і надати частину своїх доходів 3-м школам Бронкса, які допомогли в його становленні як людини та спортсмена. Також сюди було додано одну школу, в якій навчалася його дружина. За кожну перемогу в команді «Нью-Йорк Метс» (New York Mets) він передавав фонду 500 доларів. Зокрема, кошти пішли на його стару школу Герберта Х. Лемана (Herbert H. Lehman High School), де його таланти ігнорували і де директор відправив у відставку його тренера. Також кошти отримували державна школа №77, №165 і школа, де навчалася його дружина – №72. Кожен навчальний заклад претендував на 50 тис. доларів. Щоправда була умова: директор школи не мав відношення до цих коштів. Вони напряму мали йти дітям.
Школа на початку ХХІ ст.
Старша школа Герберта Х. Лемана (Herbert H. Lehman High School) на початку 2000-х – це великий навчальний заклад, який відвідували понад 4000 учнів віком від 14 до 18 років. Школа славилася своїми досвідченими вчителями, багатим культурним середовищем, великим вибором програм та курсів, що допомагало учням знайти свої інтереси та розвинути свої здібності. Школа мала відмінну програму наукових досліджень, яка допомагала учням підготуватися до вступу до коледжів та університетів країни. Також школа пропонувала широкий вибір професійно-технічних програм, які допомагали учням знайти роботу після закінчення школи.
Коли школа була збудована, то тут навчалося трохи більше 2000 учнів. А через 30 років, їх кількість зросла майже вдвічі. Проте школа була безпечною для учнів, але складною для вчителів. Криза почалася між 2001 та 2003 рр. Саме в цей час в школу поступило 500 нових учнів з інших, розформованих, шкіл Бронкса. Їх ще називали учнями з особливими потребами. Адже вони не мали бажання вчитися. Інші, менші, школи не мали можливості їх навчати. А тому цих дітей перевели в Старшу школу Герберта Х. Лемана (Herbert H. Lehman High School). Також в 2003 р. сюди увійшли учні з Вищої школи музичного театру та технологій Ренесанс (Renaissance Higher School of Music Theater and Technology), а потім і з Вестчестерської академії (Westchester Academy).
На початку 2000-х, а саме в 2006-2007 рр. школа була капітально відремонтована ззовні. Фарбування відбувалося переважно вночі, щоб вдень учні могли безперешкодно навчатися.
Директори і скандали
Криза школи посилилась в 2007 р. Але про все спочатку. Школі «пощастило» з директором. Адже нею протягом 37 років керував Роберт Ледер (Robert Leder). Але в 2007 р. його було звинувачено у «відсутності належного нагляду» за школою, де навчалося 4000 студентів і працювало 430 вчителів. Виявляється, директор «не помічав» як 2 його помічники самовільно розпоряджалися шкільними коштами, а говорили, що працювали вдома. Авторитет директора в школі був настільки високим, що батьки, вчителі та учні тривалий час відвідували протести на його захист зокрема під мерією міста. Але йому довелось все ж піти.
В 2008 р. йому на заміну було призначено директорку Джанет Сарасено (Janet Saraceno). Її попросили взяти управління цією школою після звільнення Роберта Ледера (Robert Leder). Вона мала звання виконавчого директора. Їй платили зарплату, плюс бонус 25 тис. доларів і дали контракт на 3 роки. Останній планували подовжити, якщо б виросла успішність учнів. Але тут її чекало багато роботи, адже рівень випуску учнів становив 48%, якщо середній в місті був 56% (в 2007 р. школу закінчило 51% учнів, а міський показник становив 61%). Школу називали навчальним закладом «постійно низької успішності». А отже, працювати було над чим.
Але її робота не склалася. Вчителі її звинувачували, що вона не відвідує уроки, а також змінює оцінки проблемним учням з негативних на позитивні. А тому її теж звільнили. Їй на зміну прийшла місіс Роуз Лобіанко (Rose LoBianco.)
На 2012 р. ситуація з успішністю школи все ще залишалася кепською. Планувалось школу закрити, а потім поділити на менші і відкрити їх під іншими назвами. Один з вчителів на ім’я Джеймс МакШеррі (James McSherry) звинувачував управління освіти в тому, що воно 6 разів скорочувало бюджет школи, 3-чі за останні 5 років звільняло директорів, усунуло від роботи шкільних асистентів та зробило багато іншого. А інший вчитель сказав, що в школи багато проблем, а одна з них – це багато учнів в будівлі, яка розвалюється. Педагог сказала, що її хвилює те, що навіть якщо реставрація відбудеться, то це створить відчуття невпевненості у вчителів, адже їм буде складно спланувати освітні програми на наступний рік. Не відомо, чи буде достатній бюджет, хто з вчителів ще працюватиме. На її думку представники освіти, які хотіли реформ в цьому навчальному закладі, просто не розуміють наскільки «велика і складна ця система».
Спорт в школі
У школі також є великий спортивний комплекс, який включає басейн, спортивні зали та футбольне поле. Учні можуть приєднатися до різних спортивних команд: з баскетболу, університетського футболу (саме вони багато років були переможцями змагань), легкої атлетики, бейсболу, волейболу, боротьби та інших – і показати свої навички у спорті. З багатьох дисциплін учні школи є лідерами в місті. Талісманом школи є лев, а кольори команд синій та помаранчевий. Якщо домашня форма команди блакитно-синя з помаранчевою окантовкою номерів, то в гостях вони грають в білих футболках, номери сині, штани сині. Шоломи помаранчевого кольору.
Отже, ось така історія цієї школи. Школи, яка існувала з 1971 по 2012 р. А що ви знаєте про цей навчальний заклад?