Американський підприємець, найбільш відомий як співзасновник та багаторічний керівник компанії Calvin Klein Inc.. Але справжньою пристрастю Баррі Шварца був та є кінний спорт. Він є власником та заводчиком чистокровних коней, членом Жокей-клубу, неодноразово здобував нагороди у світі перегонів. Також Шварц колекціонує марки та підтримує культурні й освітні ініціативи як філантроп. Докладніше про те, як він зміг поєднати світ моди та коней, — далі на bronx1.one.
Тіньовий архітектор Calvin Klein
Баррі Шварц народився та виріс у скромних умовах — його дитинство минуло в однокімнатній квартирі в Бронксі. Життя було непростим. Коли Баррі виповнився 21 рік, він втратив батька, який працював бакалійником. Та саме цей досвід загартував його підприємницький характер.
Ще школярами він та його друг дитинства Кельвін Кляйн, сини власників невеликих продуктових ринків у Гарлемі, почали заробляти власні гроші. Хлопці купували газети по п’ять центів та перепродавали їх вдвічі дорожче в готелях. Інколи за вечір вони приносили додому по три долари, що для підлітків у ті часи було справжнім багатством. Саме тоді зародилося їхнє партнерство: Шварц — раціональний та практичний, Кляйн — творчий та амбітний.
У 1968 році Шварц узяв на себе роль фінансиста та вклав 10 000 доларів у спільний проєкт з Кляйном — компанію Calvin Klein Inc. Їхній перший офіс у готелі New York був далекий від розкоші. Це був номер 613 із дверима, що виходили просто на ліфт. Там висіли лише шість пальт, пошитих Кляйном на гроші Шварца. І саме випадок подарував їм перший великий шанс.
Одного ранку з ліфта вийшов Дон О’Браєн, керівник престижного магазину Bonwit Teller. Побачивши пальта, він одразу зацікавився. За кілька днів Шварц отримав дзвінок від схвильованого Кляйна:
«Ти не повіриш — ми отримали замовлення на 50 000 доларів!»
Так почалася історія стрімкого злету бренду Calvin Klein. Протягом десятиліть їхній дует працював бездоганно. Кляйн творив, Шварц рахував та вибудовував систему. Його називають «тіньовим архітектором Calvin Klein», адже без його холодного розрахунку й управлінського таланту бренд навряд чи став би одним із найвпливовіших у світі моди.
У 2003 році, коли Calvin Klein Inc. було продано корпорації Phillips-Van Heusen, Шварц відійшов від активного бізнесу. Але його ім’я назавжди залишилося в історії модної індустрії як символ того, що за кожним геніальним дизайнером стоїть мудрий стратег.
Камелот на іподромах Нью-Йорка
Баррі Шварц з дитинства захоплювався кінними перегонами. Його мрія ожила у 1978 році, коли завдяки знайомству з Карлом Розеном, власником легендарної кобилиці Кріс Еверт, він придбав свого першого скакуна. Згодом Шварц створив власну ферму Stonewall Farm у Граніт-Спрінгс, яка стала справжньою кузнею чемпіонів.
Попри кар’єру у світі моди, він ніколи не залишав любові до перегонів. У 1994 році його обрали до ради опікунів Нью-Йоркської асоціації перегонів (NYRA), а восени 2000 року, на наполягання легенд індустрії Кенні Ное та Дінні Фіппс, він став її головою та генеральним директором. Що особливо вражає, Баррі виконував цю роботу паралельно керуючи Calvin Klein Inc. Щоранку Шварц долав годинні затори, щоб бути присутнім і там, і там. Він щиро вірив у те, що Нью-Йорк повинен мати найкращі перегони у світі.
Перші два роки у NYRA стали для нього справжнім медовим місяцем. Шварц відкрив двері організації вболівальникам та гравцям — людям, які щодня підтримували спорт своїми ставками. Він запустив новий сайт та запитав фанатів:
«Що ми маємо змінити?»
Понад чотири тисячі відповідей перетворилися на конкретні дії: уніфіковані підсідельні накладки для зручності глядачів, публічні оголошення претензій на купівлю коней після перегонів, інформаційна дошка підков. Вперше фанати відчули, що їхній голос має значення.
«Без уболівальників немає спорту», — повторював Шварц.
Його підхід називали сейсмічним зсувом, він повернув перегони обличчям до тих, заради кого вони існують. Зміни під час керівництва Шварца відчули й рядові працівники NYRA. Завдяки поверненню переплачених податків він дав всім 5% підвищення зарплати та різдвяні бонуси — небачене для асоціації явище. Атмосфера змінилася, на іподромах Белмонт-Парк, Саратога та Акведук панувало відчуття справедливості та нової енергії.
«Це був Камелот, — згадували згодом. — Коротка, але яскрава епоха».
Останні два роки на посаді виявилися важкими, боротьба з політиками й бюрократією виснажувала. Зрештою Шварц залишив NYRA у 2004 році, розчарований тим, як руйнується те, що він будував. Але навіть ті, хто не завжди погоджувався з його рішеннями, визнають, що час Баррі Шварца був особливим. Він довів, що перегони можуть бути чесними, відкритими та натхненними.
Цікаві історії з NYRA
Чотири роки керівництва Баррі Шварца в NYRA залишили по собі чимало емоційних та пам’ятних моментів. Згадаємо про деякі з них.
Кубок після трагедії
Того ранку, коли літаки врізалися у вежі-близнюки, Шварц був вдома в Нью-Рошелі. Він з жахом спостерігав за подіями. Проте саме на нього лягла відповідальність вирішити, чи відбудеться запланований міжнародний турнір. Белмонт-Парк знаходився лише за 12 миль від «нульової точки», і ніхто не був упевнений, чи наважаться провести захід. Шварц, як і його союзник Дінні Фіппс, наполягав: Нью-Йорк має показати, що він живий та сильний.
27 жовтня іподром зустрічав гостей під небаченими заходами безпеки: озброєні снайпери на дахах, поліція та агенти ФБР на території. Проте попри все — сонячний день, парад жокеїв із прапорами різних країн та перемога американського представника перетворили ці перегони на справжній символ відродження.
Скандал з Pick Six
Вже наступного року NYRA довелося долати іншу кризу. У 2002 році троє студентів з університетського братства намагалися обдурити систему ставок та пред’явили шість однакових виграшних квитків Pick Six на суму понад три мільйони доларів. Завдяки пильності організаторів змова була викрита до виплати. Якби аферисти отримали гроші, це стало б катастрофою для іміджу перегонів.
Захист Хосе Сантоса
Ще одна гучна історія розгорнулася у 2003 році. Після перемоги жокея Хосе Сантоса на Kentucky Derby газета Miami Herald звинуватила його в шахрайстві. Журналісти наполягали, що він начебто використовував електронний пристрій (дзвінок) для перемоги, спираючись лише на телефонне інтерв’ю з жокеєм (де він говорив неідеальною англійською) та на одну фотографію, яка здалась журналістам підозрілою. Шварц миттєво став на захист спортсмена, збільшив знімок та довів, що це лише візуальна ілюзія. В руці Хосе насправді був шматок шовку з форми іншого жокея, Джеррі Бейлі, який їхав позаду. Завдяки рішучій реакції NYRA ім’я Сантоса було повністю очищене.
Революційні рішення
Але справжня спадщина Шварца у NYRA — це економічні зміни. Він першим у галузі застосував просту бізнес-логіку, якою керувався ще в Calvin Klein: якщо продукт не продається, знизь ціну. Він домігся зниження відсотка «виносу» зі ставок, що одразу збільшило інтерес вболівальників та призові фонди. Результати були очевидними: відвідуваність та загальні ставки зросли рекордними темпами, а NYRA стала прикладом для всієї країни.
Шварц дивився на кінні перегони як на роздрібний бізнес та завжди залишався на боці вболівальників. Саме завдяки йому Нью-Йорк на початку 2000-х років пережив справжній «золотий час перегонів», який фанати згадують і досі.
Дві пристрасті життя Баррі Шварца
Баррі Шварц завжди ділив своє серце між двома пристрастями — дружиною та кінними перегонами. Він залишався відданим власником та селекціонером чистокровних коней протягом майже 35 років. Його імена неодноразово з’являлися у списках переможців стейкс-рейсингу: Great Intentions, The Lumber Guy, Princess Violet, Perfect Poppy, Seeking the Sky, Fire King, Turnofthe century та легендарна Three Ring. У 2001 році Шварца відзначили премією Альфреда Вандербільта як людину, що зробила найбільший внесок у розвиток перегонів.
Баррі Шварц виростив уже 26 коней, які заробили понад 200 тисяч доларів кожен. Серед найуспішніших — Boom Towner, Voodoo Song, Kid Cruz, The Lumber Guy, Princess Violet, Three Ring та Fire King, що приносили своїми перемогами від 700 тисяч до мільйона доларів.
Сьогодні Баррі та його дружина Шеріл, з якою він познайомився ще 1967 року на побаченні наосліп на іподромі Рузвельта, мешкають на своїй 700-акровій фермі Stonewall Farm у північному Вестчестері. Подружжя має й другий дім у Санта-Барбарі, де проводить час біля океану. У них двоє дітей. Шварц займається інвестиціями, керує стайнею та активно підтримує освітні й культурні ініціативи.
Окрім коней, Шварц має ще одне захоплення — філателію. Він є членом Ради опікунів Філателістичного фонду Нью-Йорка та вважає колекціонування марок способом поєднати історію, естетику й інтелектуальний виклик.
Життя Баррі Шварца — це приклад того, як бізнесмен, що збудував корпорацію світового масштабу, зумів зберегти вірність дитячим мріям та перетворити їх на другу кар’єру.