Зʼявившись у непрості кризові часи, мережа магазинів Alexander’s дуже швидко перетворилася на одну з найуспішніших та найвідоміших у Нью-Йорку. Вона стала прикладом того, як підприємницький інстинкт, чуття ринку та вміння адаптуватися до обставин здатні перетворити маленький магазин у справжню торгівельну імперію. А через 70 років компанія зробила ще один вишуканий жест — змогла з банкрутства вийти на новий рівень та кардинально змінити вектор діяльності. Історія цього цікавого гравця на американському ринку — далі на bronx1.one.
Вдала стратегія — ключ до успіху
Історія мережі універмагів Alexander’s бере початок з дитинства її засновника — Джорджа Фаркаса. Ще восьмирічним хлопчиком він допомагав у магазині одягу свого батька в Брукліні. Після смерті батька Фаркас вирішив продовжити родинну справу. У 1924 році він відкрив власний невеликий магазин у Бронксі, а вже за чотири роки започаткував більший торговий заклад, якому дав ім’я Alexander’s — на честь батька.
Перший магазин Alexander’s відкрився у 1928 році під естакадою на розі 152-ї вулиці та Третьої авеню у Бронксі. З початковими інвестиціями лише 7500 доларів він став справжнім проривом — за перший рік обсяг продажів сягнув пів мільйона доларів. Вже навесні 1929 року приміщення розширили аж у 30 разів. Сам Фаркас згадував пізніше в інтерв’ю New York Times:
«На щастя, мені вдалося продати всі свої запаси до кризи, щоб оплатити це розширення. Ми також були достатньо малими та гнучкими, щоб вижити та розвиватися під час Великої депресії».
Попри економічні труднощі 1930-х років, Alexander’s продовжував рости. У 1933 році відкрився другий магазин — на розі Фордгем-роуд та Гранд-Конкорс, який згодом став головним офісом компанії. З часом цей магазин також значно розширився — у 10 разів порівняно з початковими площами.
Мережа зайняла унікальну нішу між класичним універмагом та дисконтним магазином. Основу її успіху становив доступний одяг, який поєднував низьку ціну з певним рівнем стилю — саме те, що було потрібно клієнтам у часи економічної скрути. Фаркас дотримувався принципу економії: замість дорогих локацій у центрі Нью-Йорка він купував нерухомість на околицях, уникав додаткових витрат на оформлення магазинів, не надавав покупок у кредит чи послуг поштою, а також активно інвестував у технології, що знижували витрати на працю. Магазин часто пропонував ті самі брендові товари, що й великі універмаги в центрі, але за значно нижчими цінами. Щоб не зіпсувати відносини з виробниками, компанія не афішувала назви брендів у рекламі чи на вітринах, а іноді навіть знімала фірмові етикетки на вимогу постачальників.
Розквіт у післявоєнну добу
Після Другої світової війни США переживали економічний підйом, й споживачі Alexander’s дедалі частіше належали до середнього класу. Проте нова тенденція — масовий переїзд містян до передмість — стала викликом для міських ритейлерів. Джордж Фаркас та його команда не згаяли шансу: вже у 1951 році Alexander’s відкрив новий магазин у місті Вайт-Плейнс. Новий заклад став символом сучасного передміського шопінгу: він мав шестиповерховий паркінг, став першим у регіоні, який працював у вечірні години, й швидко завоював популярність серед покупців. Лише за два роки після відкриття загальний обсяг річних продажів мережі досяг 47 мільйонів доларів.
Протягом наступного десятиліття Alexander’s активно розширювався у передмістях Нью-Йорка та сусідніх штатах. До 1963 року нові філії з’явилися в Рего-Парку (Квінз), Мілфорді (Коннектикут) та Парамусі (Нью-Джерсі). Ці кроки дозволили охопити нову аудиторію — забезпечених мешканців передмість, які шукали стильні товари за доступними цінами.
Щоб утримати позиції на конкурентному ринку, компанія взяла курс на оновлення. За ініціативи старшого сина Джорджа Фаркаса було вирішено покращити асортимент одягу, зробивши ставку на моду. Alexander’s уклав ексклюзивні контракти з європейськими виробниками, але спочатку ці зусилля не приносили прибутку. У 1965 році Фаркас відверто зізнався в інтерв’ю Business Week:
«Ми роками втрачали гроші на імпорті, перш ніж нарешті прорвались».
Окрім одягу, в асортимент додалися й товари для дому: радіо та телевізори, твори мистецтва, валізи й інші речі повсякденного вжитку. Паралельно компанія оновлювала й вигляд своїх магазинів. Найбільш показовим став аутлет у Парамусі. Його фасад прикрасила масштабна абстрактна інсталяція зі скла та сталі, яку охрестили «найбільшим у світі стінописом», вона простягалась на цілий міський квартал.
Великий прорив у Мангеттені та вихід на біржу
У 1960-х роках Alexander’s вийшов на новий рівень розвитку, зробивши важливий крок у завоюванні престижного торгівельного простору в самому серці Нью-Йорка. У 1963 році компанія придбала ділянку у формі літери «Т» в центрі Мангеттена, буквально за квартал на південь від відомого універмагу Bloomingdale’s. Згодом ця ділянка була розширена, й вже у 1965 році на її місці відкрився новий флагманський магазин Alexander’s — семиповерхова сучасна будівля, яка стала першим універмагом, збудованим у центрі Мангеттена з нуля після 1947 року.
На той момент компанія Alexander’s Department Stores, Inc. залишалася приватною — її контролювала Farbro Corp., холдингова структура, що належала Джорджу Фаркасу, його дружині та чотирьом синам. Проте ситуація вийшла на новий виток після того, як у 1962 році Луї Швадрон, родич Фаркасів та співзасновник компанії, продав свою 38% частку найбільшій мережі дисконтних магазинів у США — E.J. Korvette, Inc.
Це дало початок складним переговорам. Хоча Korvette намагалася отримати контроль, родина Фаркас відмовилася продавати свою більшість акцій. У 1967 році компанія Spartan Industries, Inc., яка на той момент володіла Korvette, погодилася продати родині Фаркас половину придбаного пакета акцій Alexander’s, а решту — виставити на публічне розміщення. У 1968 році Alexander’s стала публічною компанією, а її новим генеральним директором став син Джорджа Фаркаса — Александр. Під час первинного публічного розміщення було продано близько 40% акцій, що перебували в обігу, й компанія залучила 41 мільйон доларів інвестицій.
Фінансові показники свідчили про стрімке зростання. У 1966 фінансовому році Alexander’s продала товарів на 199,84 мільйона доларів, а вже в 1970-му — на понад 272 мільйони. Чистий прибуток за цей самий період збільшився втричі: з 2,19 до 6,84 мільйона доларів.
Компанія також продовжувала географічну експансію. У 1967 році відкрився магазин у Веллі-Стрім. А ще через три роки Alexander’s спільно з R.H. Macy & Co. відкрили універмаг у торговому центрі Kings Plaza в Брукліні. Таким чином, компанія не лише посилила свої позиції в мегаполісі, а й упевнено закріпилася на ринку як модернізований та масштабний гравець з амбіціями національного рівня.
Занепад, банкрутство та трансформація
У 1970-х роках Alexander’s продовжував розширювати мережу своїх універмагів. У 1971 році компанія відкрила нову крамницю в торгівельному центрі Garden City на Лонг-Айленді, а наступного року — ще дві торгові точки у містах Едісон та Ітонтаун, штат Нью-Джерсі. У 1975 році магазин з’явився у Флашингу (Квінз), а у 1977-му — в Йонкерсі та в торгівельному центрі Westchester Mall у Могіган-Лейк. Справжнім проривом стало відкриття магазину у Всесвітньому торговому центрі на Мангеттені в 1980 році, що символізувало амбіції компанії закріпитися в найбільш престижному комерційному середовищі міста.
Але у 1980-х роках прибутки почали стрімко знижуватися. Невдалим стало придбання мережі Margo’s La Mode, що призвело до мільйонних збитків.
У 1980-х роках компанію взяла під контроль Interstate Properties Стівена Рота. У 1987-1988 роках до гри долучився Дональд Трамп, який теж став співвласником.
З 1983 до 1990 року закривалося дедалі більше магазинів. Хоч Робін Фаркас намагався відновити мережу, фінансова ситуація погіршувалась.
У 1992 році компанія зазнала збитків у 40 млн доларів й закрила всі магазини. Після цього вона оголосила про банкрутство, а її активи були розпродані.
Але це був не кінець. Вже наступного року компанія Alexander’s вийшла з банкрутства й почала трансформацію в інвестиційний фонд нерухомості (REIT).
У 1995 році вона отримала фінансування від Vornado Realty Trust, яка поступово стала головним акціонером.
Alexander’s почала здавати в оренду або продавати нерухомість, а також інвестувати в нові об’єкти — зокрема в торговий центр Kings Plaza у Брукліні. Попри борги, фінансова ситуація покращувалася, й компанія остаточно змінила фокус з торгівлі на управління нерухомістю.
Таким чином, Alexander’s пройшов шлях від роздрібного гіганта до банкрута, а потім перетворився на потужного гравця на ринку нерухомості.