Зараз відомому американському композитору Філіпу Корнеру 91 рік, з яких понад 30 він проживає в Італії. У цій статті розкажемо про життєвий та творчий шлях цього неймовірно талановитого митця та музиканта. Далі на bronx1.one.
З чого все починалось
Філіп Корнер народився у Бронксі у 1933 році. У родині не було музикантів, але вдома завжди стояло піаніно. Мати Філіпа у дитинстві починала займатися музикою, але вона завжди хотіла грати сучасні актуальні твори й не любила класику, тому невдовзі покинула навчання. Але піаніно так і залишилося. Філіп дуже довго ставився до нього як до предмета меблів, до 13 років він зовсім не проявляв інтерес до музики. Корнер зізнається, що насправді ніколи не мав особливого таланту до гри на піаніно та ніколи не був видатним піаністом. Технічно Філіп не володів досконалою технікою гри на фортепіано, але він дуже старанно працював й навчався.
Взагалі Корнер до всього мав свій нетривіальний підхід та оригінальне бачення.
Коли він навчався у художній школі, то завжди намагався створювати щось незвичне, навіть коли були дані певні завдання. Корнер згадував: «У нас були акварель, кераміка та малювання, й були так само художнє ткацтво, робота з металу та робота з дерева. І завжди видавали якусь модель, яку всі повинні були робити, а я завжди вигадував щось своє». У віці восьми років Філіп самостійно створив модель літака. Його роботи були складнішими та глибшими за змістом, ніж в інших дітей. Коли Корнеру виповнилося 13, він відчув те ж саме щодо музики — у нього почали зʼявлятися нові ідеї та бажання створити щось таке, чого до нього ніхто не робив. Філіп думав, що музика буде простішою, адже не потрібно працювати з матеріалами, як у живопису чи скульптурі. Але згодом зрозумів, що це складніше, ніж здавалося.
Після переїзду на Мангеттен Філіп потрапив до спеціальної музичної школи. Хоча вона була досить консервативною, він здобув освіту й навчився грати на тромбоні в симфонічному оркестрі. Проте його спроби створити власну музику зазнавали критики з боку викладачів. Та хлопець не зупинявся й продовжував писати.
Нещодавно увесь свій творчий шлях Філіп Корнер розділив на 5 періодів та дав кожному хронологічному відрізку певне визначення. Тож розглянемо кожен з них.
Культура (1950 – 1959 рр.)
Корнер здобув ступінь бакалавра музики в Нью-Йоркському міському коледжі у 1955 році. Наступним досягненням стала ступінь магістра мистецтв у 1959 році, у Колумбійському університеті. Протягом цих років Філіп також відвідував уроки у Олів’є Мессіана в Національній вищій консерваторії музики. Вплив різних викладачів та велика професійна база вищих навчальних закладів допомогли сформувати його музичний контекст. Великий експериментатор Коуелл, відкритий до східних звуків, піонер електронної музики Отто Люнінг, незрівнянний маестро Мессіан…Кожен з них зробив певний внесок у формування музичного світогляду Корнера. Окрім визначних викладачів, вплинула на нього й служба у Південній Кореї, де Філіп провів два роки (1959-1960 рр.). Корнер дуже близько сприйняв музику та культуру цієї країни, що стало важливим етапом у його творчому житті. Він вивчав каліграфію у місцевого вчителя Кі Сон Кіма, який дав йому поетичне ім’я Гван Пок, що означає «споглядання водоспаду». Цей корейський вислів надалі вплине на його творчість, зокрема в роботах концептуальної музики, таких як «Ear Journeys: Water».
Ранні фортепіанні твори Корнера цього періоду мають більш класичні форми (прелюдії, фуги, фантазії, скерцо для духових інструментів й рондо для тромбона). Його твір «Etincelles» («Іскри») для фортепіано є одним із перших прикладів повторюваної музики з елементами мінімалізму.
Світ (1960-1975 рр.)
Повернувшись з Кореї, Корнер почав займатися експериментальною музикою. Важливою подією цього періоду стало створення камерного ансамблю «Tone Roads Chamber Ensemble». Група складалася з друзів Корнера — скрипаля Малкольма Голдштейна та піаніста Джеймса Тенні. Всі втрьох музиканти черпали натхнення з творчості американських експериментаторів та міжнародних авангардистів на кшталт Мессіана й Веберна. Їхньою метою було поєднання традицій минулого з новими ідеями.
Також цей період відзначається участю Корнера у «Judson Dance Theatre» як постійного композитора й виконавця. Тут він теж робить акцент на експерименти, інновації та авангардне мистецтво, де живий театр переплітався з новими формами танцю, що виходили за межі традиційних стилів.
Серед творів Філіпа Корнера цього часу — «Lucinda Pastime», створений для хореографа Люсінди Чайлдс та «Oracle, a Cantata on Images of War», замовлений Living Theatre. У першій з цих композицій Корнер використав запис звуків різних кухонних інструментів, що б’ються об раковину, а у другій — звуки вибухів, що транслювали антивоєнний меседж під час війни у В’єтнамі.
Крім того, на початку 60-х років Корнер став важливою фігурою у міжнародному русі у мистецтві Fluxus, чому сприяла його дружба з Елісон Ноулз та Діком Гіггінсом.
Розум (1972 – 1989 рр.)
У 1972 році Корнер разом зі своєю дружиною, астрологом й медіумом Джулі Вінтер, заснував компанію «Sounds out from Silent Spaces». Її головним меседжем було спостереження за звуками природи без упереджених намірів, акцентуючи увагу на відкритості до навколишнього світу та внутрішнього «я». Важливою подією цього періоду стало поглиблене вивчення гамелана, що знайшло відображення у «Серії Гамелан» — колекції близько п’ятисот творів, де Корнер поєднав поетичність й строгість композиції, створюючи щось на зразок поетичних алгоритмів, де кожен етап відкриває нові можливості звучання. Тут знову проглядається його інтерес до східних традицій.
Співпрацюючи з композитором і етномузикознавицею Барбарою Бенарі та композитором Деніелом Гудом, які заснували ансамбль «Gamelan Son of Lion» у 1976 році, Філіп Корнер став частиною руху нової музики для гамелана.
Тіло (1989 – 1999 рр.)
У цей період Корнер ухвалив важливе рішення залишити викладацьку діяльність в Університеті Рутгерса в Нью-Джерсі та переїхати до Італії, оселившись у Реджіо-Емілія у 1992 році разом із другою дружиною, танцівницею Фібі Невілл.
Статтю про харизматичного співака італійського походження читайте за посиланням.
Водночас він розпочав самостійне дослідження звуків альфора — духового інструмента, який дуже схожий на тромбон, але має свої особливості. Його перевагою є те, що він дозволяє використовувати комбіновані техніки, такі як одночасний спів та гра. Корнер дуже захопився новим хобі, він брав альфор на прогулянки в лісі або на задній двір свого дому, де звуки природи перепліталися з шумами міста, та створював свою музику, надихаючись навколишньою атмосферою. Ще одним улюбленим інструментом Філіпа у той час були корейські шаманські тарілки. Якщо взяти до уваги назви творів 90-х, таких як «Сучасна медитація», «Саморозп’яття», можна здогадатися, до якої музики тоді був схильний композитор.
Дух, Душа (з 1999 року)
Філіп Корнер не соромиться звертатися до тем, які, здавалося б, належать минулому людства. Він також проявляє інтерес до основних музичних творів історії, зокрема до старовинної музики, барокових майстрів й романтичної фортепіанної літератури. Корнер вміло поєднує свою експериментальну природу з, на перший погляд, несумісними джерелами. Його здатність до синтезу стає очевидною, коли він переосмислює класичні твори, як-от «Пассакалія» для фортепіано на основі музики Генріха Ігнаца Франца фон Бібера. Цей підхід дозволяє йому переглянути роботи таких композиторів, як Куперен, Шопен та Сен-Санс, які зазвичай не асоціюються з експериментальним мистецтвом.
У січні 2011 року газета «New York Times» провела опитування для визначення «10 найвидатніших композиторів усіх часів». Корнер був розчарований цим списком й надіслав листа, у якому висловив свою незгоду. Він продемонстрував глибокі знання та критичне мислення, вказавши на 27 важливих моментів технічних нововведень у західній музиці, починаючи з переходу від одноголосної до поліфонічної музики й закінчуючи засвоєнням позаєвропейських технік. У той час як більшість слухачів згадували про Моцарта, Баха та Бетховена, Корнер звертається до школи Нотр-Дам та до таких композиторів, як Гаррі Партч та Лу Гаррісон, розширюючи список важливих композиторів з 10 до 90.
«Мені важко повірити в минуле», — говорить Філіп Корнер — «Для мене воно здається нереальним. Я завжди відчував, що речі поза часом. Історично немає значення, коли щось було написано. Я навіть помітив, що в деяких випадках я наближаюся до універсального принципу створення партитури, яку можна виконати знову під іншим ім’ям або назвою».
Окрім своєї діяльності як композитор та музикант, Філіп Корнер також створив багато асамбляжів, каліграфії, колажів, малюнків, шовкографій та картин, які були представлені на міжнародних виставках. Він написав численні вірші, які, як й деякі його музичні твори, іноді публікувалися під його корейським псевдонімом Гван Пок.
Статтю про ще одного талановитого музиканта з Бронкса читайте за посиланням.