Піаніно Estey зараз є одним з найбажаніших лотів на антикварних аукціонах та предметом гордості поважних колекціонерів. Бездоганна якість, вишуканий дизайн та шарм вікової історії роблять ці інструменти унікальними та автентичними. У Нью-Йорку існувало безліч фабрик з виготовлення піаніно наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття, але саме Estey Piano Corporation є найвідомішою. Про передумови її створення, особливості архітектури та історію розвитку далі на bronx1.one
Розширення мережі на ринку піаніно у Нью-Йорку
У 1889 році журнал Musical Courier зазначав, що східна частина Нью-Йорка, розташована за Гарлемом на схід від Третьої авеню, стрімко перетворюється на важливий центр виробництва піаніно, й саме будівництво фабрики Estey, на думку видання, стало визначальним імпульсом для цього процесу.
До початку XX століття район буквально заповнився виробниками піаніно. Серед них були Ludwig, Kroeger Piano Company, Henry Spies, Haines Brothers, Schubert Piano, Newby & Evans та Decker.
«Бронкс став ідеальним місцем для ремісничого виробництва завдяки великій кількості італійських та німецьких іммігрантів, багато з яких були досвідченими майстрами», — писав історик Гарві Любар.
Наприкінці XIX століття виробництво піаніно стало візитівкою Бронкса. У 1908 році в районі на південь від 149-ї вулиці вже працювали 24 фортепіанні фабрики. За даними того ж року, понад половини усіх нью-йоркських фабрик були розташовані у Бронксі й забезпечували 2/3 річного виробництва. До 1913 року їхня кількість зросла до 40, а ще 14 підприємств виготовляли комплектуючі. У 1919 році, згідно з публікацією в Times, Бронкс став основним центром фортепіанної індустрії Нью-Йорка: зі 191 компанії в країні 63 працювали саме тут, виробляючи щороку понад 115 тисяч інструментів та забезпечуючи роботою понад 5 тисяч людей. З них 43 фірми зосереджувалися в районі Мотт-Гейвен, на південь від 149-ї вулиці. Ці підприємства виготовляли піаніно різної якості – від недорогих до висококласних інструментів.
Багато фірм переїхали до Бронкса з Мангеттена. Однак вже до 1925 року через спад й консолідацію галузі кількість фабрик тут скоротилася до приблизно 40. До 1930-х років більшість з них теж зникла, хоча деякі пережили Велику депресію. Останнім підприємством у галузі стало Krakauer, але й воно припинило існування до середини 1970-х років.
Заснування корпорації Estey Piano
Estey Piano Corporation фактично була заснована в 1869 році Джейкобом Есті разом із партнерами — Леві Фуллером, Джоном Боултоном Сімпсоном та Джуліусом Есті, хоча саме ця назва з’явилася значно пізніше.
Ще раніше, у 1846 році, Джейкоб Есті та Леві Фуллер створили у Вермонті компанію Estey Organ Company, яка спеціалізувалась на виробництві очеретяних, а пізніше електричних органів. Їхня продукція стала відомою у США як частина ранньої американської органної традиції, а виробництво розташовувалося на млині з водяною дамбою.
Коли Estey Organ об’єдналася з Arion Piano, було утворено Estey Piano Corporation — компанію, яка поєднала досвід двох брендів та їхню клієнтську базу.
Упродовж XX століття під брендом Estey вироблялися різні моделі фортепіано, зокрема під такими назвами, як:
- Alexander;
- Anderson Bros;
- Chase & Baker;
- Lancaster;
- Malcolm Love;
- Metropolitan;
- N.W. Nelson;
- Schumann;
- Settergren;
- Vough;
- Wegman;
- Drachman;
- Meldorff;
- Bellmann;
- Soward;
- Purcell;
- Wanamaker.
Інструменти компанії Estey Piano вирізнялися якісною обробкою, продуманим дизайном та довговічними матеріалами, й створювалися в різних стилях — від класичних до сучасних.
Особливості архітектури та інтер’єру
Фабрика Estey Piano — яскравий приклад промислової архітектури кінця XIX століття. Її оригінальна частина — це годинникова вежа та дві крила будівлі, які тягнуться на північ уздовж Лінкольн-авеню та на схід уздовж Брукнер-бульвару. Вузька ширина будівлі (близько 40 футів) і її L-подібна форма пояснюються прагненням забезпечити природне освітлення, адже тоді ще не настала епоха широкого застосування електрики.
Фабрика має плаский дах — типову рису тогочасних промислових споруд, яка витіснила старі двосхилі дахи через пожежну небезпеку. Матеріалом для фасаду обрали філадельфійську цеглу, яка була вогнестійкою й водночас надавала споруді охайного вигляду без надмірних витрат. Для декору використовували теракоту з листяними мотивами, фестонами й головами левів, замість дорогого каменю.
Вежа стала не лише архітектурним акцентом, а й своєрідним маркетинговим інструментом тих часів: її годинник та назва компанії були добре видимими з мостів, набережної та головних міських вулиць. Це підкреслювало публічну присутність та надійність бренду. Фабрику часто зображали у рекламних матеріалах — на листівках, каталогах, навіть у малюнках інтер’єрів, де піаніно Estey стояли в елегантних вітальнях.
Годинникова вежа, окрім декоративної функції, виконувала важливу соціальну роль — в епоху до поширення особистих годинників вона слугувала джерелом точного часу для працівників та місцевих мешканців. Такі вежі стали символами порядку, пунктуальності й модерності.
Архітектурно фабрика виконана в американській версії стилю Rundbogenstil, що поєднує елементи класичної й середньовічної архітектури, з використанням цегли, каменю та орнаментальної кладки. Вікна — сегментні або круглі арки створюють структурний виважений фон, а парапети та фронтони додають динаміки фасаду.
У наступні роки фабрику кілька разів розширювали, зберігаючи її стильову цілісність. Зокрема, прибудова 1890 року точно повторила мотиви оригінальної вежі, а добудови 1895 та 1919 років адаптувалися до нових вимог, зокрема до «фабрик денного світла», які мали великі вікна для кращого природного освітлення робочих приміщень.
Хронологія подій Estey Piano
- Перші піаніно та колаборації.
Компанія почалася як Manner & Company, яка діяла з 1866 до 1869 року. Її піаніно називалося «Arion». У 1869 році компанію перейменували на Arion Piano-Forte Company після обʼєднання кількох партнерів, а у 1872 році виробництво переїхало на 149-ту вулицю, у сучасному Бронксі. У 1871 році Джон Боултон Сімпсон став секретарем компанії й незабаром перебрав на себе контроль. До 1875 року була відкрита фабрика на авеню Сент-Енн, яка продавала понад 7500 інструментів щороку.
- Нова назва та новий власник.
У 1876 році компанія отримала нову назву — Simpson&Company. Фабрика займала значну площу між вулицею Брук та авеню Сент-Енн. До кінця 1870-х це була найбільша фабрика фортепіано в окрузі. Але у 1880 році Сімпсон продав компанію фірмі William E. Wheelock.
- Таємнича фабрика.
Сімпсон продовжував працювати незалежно, зберігаючи виставковий зал на 5 East 14th Street, а також зареєстрував нові адреси на Мангеттені. Але де саме та з ким він виготовляв інструменти, невідомо. Інформація про його діяльність, адреси фабрик та виробничий процес не збереглася. Відомо тільки, що у 1880-1885 роках Сімпсон тісно співпрацював з відомим майстром Стівеном Брамбахом.
- Поява Estey Piano Company.
Estey Organ Company, відома виробництвом органів, вирішила розширитися на ринок піаніно. У 1885 році вона уклала партнерство із Сімпсоном, який став президентом нової Estey Piano Company. Сімпсонські фортепіано були перейменовані на Estey. Розпочалося будівництво нової фабрики у Бронксі за проєктом A.B. Ogden & Son. У лютому 1886 року нова фабрика відкрила свої двері.
- Стрімкий розвиток.
Компанія швидко здобула популярність. Брамбах продовжував удосконалювати механіку інструментів. Піаніно від Estey мали виключну репутацію та купу прихильників. У 1890 році розпочалося масштабне розширення фабрики.
- Період труднощів.
У ці роки компанія пережила смерть трьох ключових фігур: Джейкоба Есті (1890), Леві К. Фуллера (1896), Джуліуса Есті (1902). Потім стався великий страйк робітників у 1912 році. У 1917 році Джордж Б. Гіттінс, колишній президент Kohler&Campbell, придбав контрольний пакет акцій компанії. Він модернізував виробництво та скоротив лінійку моделей до стандартних.
- Об’єднання з Welte.
Гіттінс придбав американське відділення німецької компанії Welte. У 1919 році архітектор Джордж Ф. Гоуг провів надбудову двох поверхів фабрики. До 1921 року в Бронксі з’явилися нові будівлі для Welte.
- Падіння імперії.
У 1922 році було створено Estey-Welte Corporation. Компанія виробляла як традиційні, так й автоматичні фортепіано. У 1925 році, передбачаючи зміну ринку, Гіттінс почав виробляти трубні органи. Але вже у 1927 році компанію довелося реорганізувати через фінансові труднощі.