У районі Мелроуз в Бронксі розташований дуже автентичний бутик-готель. Його особливістю є те, що приймає він своїх гостей у вишуканій історичній будівлі — колишньому справжньому театрі. Розташований готель за адресою 436 East 149th Street. Колись тут проходили легендарні бродвейські вистави та збирався весь міський бомонд, а сьогодні кожен має змогу насолодитися атмосферою тієї епохи. У цій статті розкажемо, з чого починалася історія Оперного театру в Бронксі та що залишилося на згадку про ті театральні часи сьогодні. Далі на bronx1.one.
Заснування театру
У 1911 році провідні діячі Бродвею — Сем Гарріс та Джордж М. Кохан — вирішили розширити свою мережу театрів. На той час вони вже мали кілька у Мангеттені та планували відкрити у Бронксі щось на кшталт «репетиційного театру». Гарріс з Коханом хотіли випробовувати всі премʼєри в окремому театрі. А ті, що виявляться найбільш вдалими та отримають найкращий відгук у публіки, привозити вже на Бродвей до старого Гранд Опера Хаус на Восьмій авеню.
Проблема постала у пошуку місця для майбутнього театру. Розглядалися два варіанти: 150 Вестчестер авеню та 163 Проспект авеню. Кохан з Гаррісом обрали першу локацію та вже уклали контракт з компанією Morgenthau-Hudson на будівництво театру, коли стало відомо, що їх переслідують конкуренти. Шуберти також оголосили про свій намір будувати новий театр у Бронксі, саме у цьому районі. Було очевидно, що двом театрам місця тут буде замало. Якщо ніхто не поступиться, вочевидь обидва опиняться на межі банкрутства в результаті постійної боротьби за прихильність публіки.
У Мангеттені ці два театральні клани вже жорстко конкурували, адже Опера Шубертів була розташована на 23 авеню, зовсім недалеко від 8 авеню, де був Гранд Опера Хаус. Гарріс з Коханом спробували домовитися з конкурентами, але не вийшло. Тож, вони вирішили не витрачати сили та кошти на чергове протистояння та оголосили про закриття проєкту на Вестчестер авеню.
Та думка про відкриття театру у Бронксі не покидала бродвейських театралів. Тож через деякий час Кохан з Гаррісом укладають договір з Джорджем Кайстером, одним з провідних театральних архітекторів міста, та будують свій театр на 149 авеню. Витрати на будівництво склали $250,000.
Архітектура та дизайн театру
Попри те, що пройшло вже більше століття, будівля колишнього театру виглядає ідеально на свій вік. Фасад шириною майже 30 метрів зберігся до сьогодні.
Всього театральна зала містила 1892 місця: 799 на оркестровому нижньому ярусі, 537 на балконі, 487 у галереї та 78 у ложах. Для артистів облаштували 12 гримерок.
Сцена була обладнана для бродвейських постановок та мала повний розмір: 39 футів у глибину та 60 футів у висоту. На відміну від багатьох американських театрів, які були реконструйовані для кінематографа, цей театр у Бронксі зберіг оригінальні розміри сцени.
Верхня балконна зона та сидіння залишилися у тому вигляді, якими були в ті часи, але доступ до них наразі закритий. Фрески, ложі та навіть люстра все ще прикрашають театр.
Між актами сцену закривала автоматична завіса, прикрашена витонченим французьким шовком та золотистими галунами. Інтерʼєр був оформлений у поєднанні трьох основних кольорів: фонового відтінку слонової кості та акцентних зеленого та золотого кольорів. Більшість декорацій відповідали італійському ренесансу. Стелю прикрашали три великі фрески: Храм Кохання, Любов з Юпітером й Спокій та Сміх. Всі проходи та фоє були вкриті насиченими смарагдовими килимами.
Особливе захоплення викликало освітлення всередині театру — величезна люстра в центрі діаметром 5 футів та безліч прихованих маленьких світильників по всій стелі. Все разом це створювало надзвичайний візуальний ефект.
Також була дуже вдало та ергономічно проведена вентиляція. Систему труб вмонтували в стіни та фундамент. На даху всі труби зʼєднувалися з великим вентилятором, який направляв холодне повітря донизу — під бетонну підлогу. Звідти свіже повітря надходило до зали через невеликі фільтраційні отвори під кожним сидінням. Таким чином, всередині завжди підтримувалася приємна комфортна температура.
Премʼєра
Офіційне відкриття театру відбулося 30 серпня 1913 року. Для премʼєрної вистави обрали пʼєсу Юджина Уолтера «Дивовижне пірʼя» у постановці Фрейзі.
Це була дійсно визначна подія для всього Бронксу. Адже відтепер вони мали свій власний Бродвей. Натовп зібрався винятковий. Автомобілі підʼїжджали один за одним, глядачі та просто місцеві мешканці, яким було цікаво подивитися на весь бомонд, почали збиратися ще задовго до вистави. Прийшлось навіть залучити поліцію для розчищення проїзду та проходів, бо неможливо було дістатися входу.
У залі були присутні Джордж Кохан, Сем Гарріс, Гаррі Фрейзі, а також делегація з Нью-Йоркського клубу Фраєрів. Вступну промову виголосив актор, який грав головну роль у пʼєсі, — Макс Фігман та голова асамблеї Луї Д. Гіббс.
Премʼєра вийшла приголомшливою, шість разів актори виходили на поклін.
Статтю про вищу музичну школу Бронксу читайте за посиланням.
Театральне життя
Вже через тиждень після гучної премʼєри у театрі ставити «Робін Гуда». Потім була комедія «Бродвей Джонс», автором, постановником та режисером якої виступив Джордж Кохан. Ця пʼєса була дуже символічною для нього, адже стала своєрідним прощанням зі сценою. Кохан був тоді останній раз в якості актора, до речі, разом з ним виступали і його батьки.
Після цього новий театр у Бронксі показував пʼєсу «У старому Дубліні», де дебютував Фіск О’Хара, та драму «Блудний суддя». Кожна з цих постановок мала успіх, зал був заповнений вщент.
Вечірні вистави проходили о 20:15, денні — о 14:15. Ціни на квитки коливалися від 25 центів до 1 долару. Взагалі за даними видання Variety у 1914 році Бронкс Опера мала дохід від $9000 до $10000 на тиждень. І це, попри те, що вже почалася Перша Світова війна й попит на розваги та дозвілля суттєво знизився. У січні 1915 року Бронкс Опера була оцінена як найбільш прибутковий театр у Нью-Йорку з середнім доходом $8,000 на тиждень.
У грудні 1915 році в стінах театру відбулася ще одна премʼєра, на цей раз — кінематографічна. Нею стала німа документальна стрічка «Бельгійські воєнні сцени». Кожен новий сезон театру радував глядачів новими пʼєсами, водевілями та кінофільмами. До речі, Бронкс Опера найдовше за всі інші театри утримувалася від підвищення цін на квитки.
Кінотеатр, клуб та церква
Ближче до 30-х років ХХ століття в афішах все частіше почали зʼявлятися фільми, ніж вистави. Остаточно на кінотеатр Бронкс Опера перетворилась у 40-х роках. Верхній балкон закрили, назву замінили на Bronx Theatre.
Але у 1943 році тут сталась неприємна ситуація — напад на 17-річну співробітницю, після чого театр втратив ліцензію.
У 50-70-х роках в цій будівлі був розташований клуб латинської музики, який часто змінював назви. Були вивіски Bronx Casino, Club Caravana та El Cerromar.
У 80-тих роках знову кардинально змінюється формат — тоді на 149 авеню в стінах колишнього театру існувала іспанська євангельська церква.
Нове життя — популярний готель
Церква покинула приміщення колишнього театру у 2010 році. Невдовзі після цього запустили новий проєкт — перетворення частини будівлі на бутик-готель під назвою Opera House Hotel. Автор проєкту — Джей Домба. Він мріяв про те, щоб дати забутому театру нове життя. Саме тут починали свою карʼєру Гаррі Гудіні та Брати Маркс. Тож Джей хотів, щоб цей готель став своєрідним музеєм з репродукціями та артефактами старого театру, де люди могли б відчути ту неповторну атмосферу минулих років та енергію справжнього Бродвею.
І у нього це вийшло. Готель відкрився в серпні 2013 року і став одним із восьми готелів, що належать Empire Hotel Group. Сьогодні тут зупиняються сотні туристів, а готель має купу позитивних відгуків на різних платформах.
13 червня 2023 року будівля колишнього Бронкс Опера Хаусу отримала статус історичної пам’ятки.
Статтю про розвиток театрального мистецтва у Бронксі читайте за посиланням.