Раніше ранок майже кожної родини починався зі свіжої газети за сніданком, зараз всі новини та цікаві статті можна знайти в інтернеті. Все рідше люди беруть до рук справжню реальну пресу та книжки. Але такі зараз часи, все змінюється. Деякі видавництва змогли адаптуватися під нові реалії та перелаштувати свою роботу на цифрові «рейки», інші канули у минуле. У цій статті bronx1.one розкаже про головну газету Бронкса, яка була та залишається улюбленим джерелом новин та важливої інформації для мешканців боро.
Тенденції занепаду газетної справи у США
Згідно з даними дослідження Школи журналістики Північно-Західного університету Меділл, у США щотижня зникає у середньому дві газети. Найбільше це вражає райони з менш забезпеченим, старшим та менш освіченим населенням. І хоча пандемія 2019 року не спричинила очікуваного краху індустрії, видання продовжують щорічно закриватися, здебільшого — тижневики, що обслуговували невеликі громади.
Кількість журналістів у газетах за кілька останніх років скоротилася з приблизно 75 000 до 31 000. Річний дохід галузі знизився з 50 до 21 мільярда доларів.
Попри посилену увагу з боку благодійників та політиків, основні проблеми індустрії залишаються невирішеними. За словами авторки звіту Пенелопи Мьюз Абернаті, розвиток цифрових медіа не зміг компенсувати загальний спад. Більшість новинних та публіцистичних сайтів зосереджені у мегаполісах й залежать від донорських коштів.
Кількість так званих «новинних пустель» — регіонів без жодного джерела або з мінімальним освітленням місцевих новин постійно зростає. За приблизними оцінками, близько 70 мільйонів американців живуть у таких районах. Абернаті підкреслює, що це ставить під загрозу демократію та соціальну згуртованість.
Справжні щоденні друковані газети стають рідкістю: вже 40 зі 100 найбільших газет США мають лише цифрові випуски. Очікується, що інфляція лише посилить відмову від друку.
Ще одна причина занепаду преси — зростання мережевих видань, які скуповують місцеві газети. Наразі менше третини з понад 5 000 тижневиків та лише 10 зі 150 найбільших щоденних газет у США перебувають у власності місцевих жителів.
Поява газети The Bronx Times
У 1980 році двоє сусідів — 29-річний Майкл Бенедетто та 33-річний Джон Колацці — активні члени місцевої громади та Демократичної партії, задумалися, як посилити вплив свого політичного Клубу (Незалежного демократичного клубу Томаса Пейна), у районах Throggs Neck та Pelham Bay. Ідея, яку вони придумали одного жовтневого вечора за келихом у ресторані Dominick’s на Вестчестер-авеню, була амбітною: чоловіки задумали створити незалежну громадську газету, яка сподобалася б усім мешканцям, незалежно від їхніх політичних поглядів.
Вони мали нульовий досвід у журналістиці — Майкл працював шкільним учителем, а Джон був дослідником у Мангеттені. Крім того, на цьому інформаційному полі вже діяли дві сильні газети — Bronx Press-Review з довгою історією та агресивна Bronx News. Обидва видання належали мільйонерам, тож рішення було ризикованим.
«Я тричі балотувався на політичні посади — в 1976, 1978 та 1980 роках. Після третьої поразки я зрозумів, що хочу й далі працювати для громади, так виникла ідея створити газету», — згадував Бенедетто.
Засновники поділили обов’язки просто: Майкл займався рекламою, а Джон писав тексти. Головною ставкою був ретельно підготовлений місцевий контент.
У грудні 1980 року все було готово, й газета отримала назву Bronx Times Reporter. Це був безоплатний щомісячник для жителів Throggs Neck, Locust Point, Silver Beach, Edgewater Park, Waterbury LaSalle, Pelham Bay, Country Club та Spencer Estate.
Перший номер вийшов у червні 1981 року. На обкладинці був вітальний лист від мера Нью-Йорка Еда Коча, який бажав новому виданню успіху. Майкл з Джоном зробили ставку на болі та потреби місцевих жителів. У першому випуску газети була розміщена велика стаття з проханням мешканців Country Club зробити нову каналізацію, матеріал про жахливий стан парку Pelham Bay, новини малої бейсбольної ліги, кілька колонок та конкурс «Таємниче фото» з призом — вечеря на двох у місцевому ресторані.
Щомісяця Майкл та Джон залучали групи підлітків по 4 особи, які розносили газету по домівках. Початковий наклад складав 15 000 примірників, але дуже швидко він зріс до 21 000. Газета поступово здобувала популярність, а завдяки кольоровій плашці, що було великою рідкістю у ті часи, її почали називати «Зеленою книгою».
З безоплатної аматорської преси до головної газети Бронкса
Через два роки Bronx Times Reporter перейшла на платну модель — газету можна було придбати більш ніж у сотні точок, зокрема в кожному газетному кіоску, або оформити платну підписку.
У 1987 році Майкл Бенедетто залишив проєкт, щоб знову спробувати себе в політиці — він став окружним лідером 82-го виборчого округу. Тим часом Bronx Times Reporter став щотижневиком, а у 1996 році до нього додали ще чотири регіональні видання під назвою Bronx Times, які охоплювали інші райони Бронкса. До кінця 90-х більшість місцевих читачів перейшли саме до Bronx Times та Bronx Times Reporter, які пропонували чіткі, позитивні новини про район, на відміну від конкурентів.
Після 26 років успішної роботи та з річним доходом понад 3 мільйони доларів газету придбала корпорація News Corporation, яка активно скуповувала місцеві медіа у Нью-Йорку. Джон Колацці залишався видавцем до виходу на пенсію у 2011 році, після чого до керма встала Лаура Герріеро, яка працювала у газеті з 1987 року, а з 2004 року була заступницею видавця. У 2018 році медіагрупу придбала компанія Schneps Media Inc., якою керують Вікторія Шнепс-Юніс та Джошуа Шнепс.
«Ідея, яка народилася за вечерею в ресторані, виросла в провідну газету Бронкса за 40 років. Ми пишаємося тим, що були частиною цього шляху», — кажуть засновники.
На початку 2022 року Bronx Times вирішила напряму поспілкуватися з мешканцями району, щоб дізнатися, чого саме вони хочуть від своєї місцевої газети, чого не вистачає читачам.
65-річна Лінн Музік, художниця, вважає, що криміналу приділяють забагато уваги: «Я трохи цікавлюся злочинністю, але не надто. І я думаю, що справді варто більше зосередитися на хороших речах, які відбуваються, на тому, що робиться для молоді на місцевому рівні. Я художниця, тому мене цікавить те, що вони роблять у мистецтві… Мені більше цікаво те, що є плідним та корисним для громади».
61-річна Ненсі Гідальго наголосила на потребі в новинах про заходи для старших людей. У районі небагато подій для людей похилого віку. Було б добре, якби газета повідомляла, що відбувається поблизу.
45-річний Зенон Апонте хотів би, щоб місцеві новини розповідали про все, що відбувається в місті — від рівня злочинності до позитивних змін та досягнень. Також він згадав, що як батько 10-річної дитини особливо цінує новини про події для молоді.
Тож жителі Бронкса хочуть, щоб місцева газета залишалася джерелом актуальної й важливої інформації, але при цьому не забувала про людяність, натхнення й позитивні зміни.
Що дозволяє газеті The Bronx News триматися на плаву
Після оновлення редакційного підходу Bronx Times здобула сім нагород у престижному конкурсі Нью-Йоркської пресасоціації, що стало значним досягненням для видання.
Цей успіх настав після реструктуризації редакції у середині 2021 року, коли газета почала активніше висвітлювати складніші теми, охоплюючи ширше коло подій у районі. Видання зробило ставку на аналітичну журналістику, глибокі сюжети й суспільно важливі питання.
Як одна з небагатьох щотижневих газет США, яка належить місцевим мешканцям, Bronx Times вигідно відрізняється на тлі загального занепаду локальних медіа. Читачі підтверджують, що саме зв’язок з реальним життям Бронксу робить газету значущою.
Швидка реакція на зовнішні зміни та запит від аудиторії, зручний інтерфейс сайту та професійна команда — це те, що дозволяє Bronx Times тримати високі рейтинги та увагу читачів.
Свідченням цього є щорічне отримання виданням редакційних нагород. Судді часто відзначають кращі матеріали, глибоке опрацювання теми та сильну подачу у журналістів Bronx Times. Видавчиня Bronx Times Лаура Герріеро додала, що ці нагороди підтверджують не лише професіоналізм колективу, а й довіру з боку читачів.