Спочатку ти захоплюєшся біологією, а потім на замовлення уряду створюєш унікальні отруйні сполуки та ховаєш їх у хитрі шпигунські винаходи, щоб усунути ворогів держави. Це не сюжет голлівудського трилера, а історія з життя одного вченого з Бронкса. Докладніше про такі зигзаги долі розкажемо у цій статті на bronx1.one.
Здібний учень
Сідні Готліб народився у Бронксі 3 серпня 1918 року у родині угорських єврейських іммігрантів. У дитинстві хлопчик особливо не проявляв видатних здібностей до якихось наук чи захоплень, вчився у середній школі Джеймса Монро. Родина жила доволі скромно, великих грошей не мала, тому після школи Готліб вступив до безоплатного міського коледжу в Нью-Йорку. Тоді вперше у нього зʼявився справжній інтерес до навчання, особливо захоплювали хлопця біологія та хімія. Сідні поставив собі за мету вступити до університету Вісконсіна на біологічний факультет. Для того, щоб отримати необхідні спеціалізовані знання, спочатку він відвідував Арканзаський технічний університет, де вивчав ботаніку, органічну хімію та основи молочного виробництва. Сідні сумлінно навчався та дуже скоро здійснив свою мрію — став студентом університету Вісконсіна, де його наставником став Айра Болдуін, помічник декана коледжу сільського господарства. У 1940 році Готліб завершив навчання з відзнакою. Його досягнення в університеті разом із чудовою рекомендацією Болдуіна дозволили Сідні вступити до Каліфорнійського технологічного інституту, де він здобув ступінь доктора біохімії та захистив дисертацію.
У пошуках роботи
В інституті Готліб зустрів свою майбутню дружину Маргарет Мур, доньку пресвітеріанського місіонера. Коли навчання закінчилося, Сідні та Маргарет одружилися, але виявилося, що доросле реальне життя не таке просте та райдужне, як було в інституті. У важкі післявоєнні часи знайти роботу виявилося не так просто. Деякий час молода родина, в якій вже народилося дві доньки, жила в простій хатині поблизу Відня, штат Вірджинія, у дуже скромних умовах. В домі навіть не було електрики та води. Нарешті Сідні вдалося влаштуватися на роботу, та не куди-небудь, а в Міністерство сільського господарства США, де він досліджував хімічну структуру органічних ґрунтів. Потім Готліб перейшов до Управління контролю за якістю харчових продуктів й медикаментів, де розробляв тести для виявлення наркотиків в організмі. Однак ця робота була напрочуд проста та нудна для Сідні, який звик до складних задач та аналітичної роботи. У 1948 році Готліб перейшов до Національної дослідницької ради, де займався дослідницькою роботою. Та й тут йому не сиділося на місці. Згодом він переїхав до університету Меріленд та став науковим співробітником, зосередившись на метаболізмі грибів.
Перші проєкти у ЦРУ: невдалі «сині птахи» та «артишоки»
У 1951 році Готлібу якось зателефонував Болдуін та зробив неочікувану пропозицію — працювати на ЦРУ. Сідні був відомий своїм великим досвідом роботи з різними отруйними речовинами, а Болдуін тоді очолював програму біологічної війни у Форт-Детріку.
50-ті роки всі памʼятають як гостру фазу холодної війни. Американці були стурбовані загрозою комунізму, що сприяло розширенню експериментальних методів ЦРУ. СРСР та Китай уже використовували техніки «промивання мізків» на своїх громадянах та в’язнях, й США намагалися їх наздогнати на цьому «фронті».
На момент приходу Готліба команда працювала над проєктом BLUEBIRD. Головним завданням розробників було створення методів «спеціального допиту» з метою зламу самоконтролю за допомогою наркотиків.
Проєкт BLUEBIRD потребував професійного наукового підходу, до роботи залучили Готліба. Він чудово себе проявив з перших днів, тому через деякий час став начальником новоствореного хімічного відділу технічних служб. Пізніше було отримане розпорядження розширити та централізувати BLUEBIRD, перейменувавши його в проєкт ARTICHOKE, що дало Готлібу ще більше влади.
Американці прагнули знайти «сироватку правди». Готліб проводив експерименти з ТГК, кокаїном, героїном та мескаліном. Але зусилля були марними. Проєкт ARTICHOKE було визнано невдалим та закрито.
Робота над проєктом MKUltra
Пройшло вже півтора року роботи Готліба в ЦРУ, а результатів не було. Сідні експериментував з різними наркотиками, дозами та поєднаннями перш ніж зрозумів, що ЛСД не було належним чином протестовано агентством, адже ця наркотична речовина була синтезована лише 13 років тому. Готліб активізував експерименти з ЛСД у ЦРУ. Після кількох місяців дослідів він звернувся до директора ЦРУ з пропозицією запустити новий проєкт під назвою MKUltra.
Готліб обрав групу дослідників, вчених й колишніх співробітників OSS та занурився у роботу. Сінді був одержимий ідеєю створити «сироватку правди» та вдавався до будь-яких способів досягнути мети. Спочатку експерименти ставили на студентах. Готліб приходив зі своїми помічниками до кампусу та пропонував всім охочим приєднатися до програми. Умови були прості й досить привабливі для молодих студентів. За кожну прийняту дозу препарату на основі ЛСД вони отримували 25 доларів. Сідні здавалось все прорахував: підібрав ідеальну вікову групу, наближену до основного військового контингенту, розробив ідеальну формулу. Але ефект був не той, на який він очікував. Тоді він зробив висновок, що досягти результатів можна тільки, ввівши препарат без попередження.
Майже вся інформація щодо подальших експериментів в межах проєкту MKUltra була засекречена, а згодом знищена, адже ЦРУ порушувало чітку заборону ставити медичні досліди на людях без їхньої згоди. Залишилися лише свідки тих подій, доказів немає. Одна з історій повʼязана з секретною операцією у Франції. Агенти ЦРУ під керівництвом Готліба розповсюджували «наркотичний хліб» у невеличкому селищі Пон-Сент-Еспрі, підсипавши ЛСД у борошно. Сотні людей отримали психологічні травми, щонайменше 7 загинуло. Досі Америка не визнала своєї причетності до того масового отруєння ЛСД у Франції. Ще один трагічний випадок, повʼязаний з дослідами Готліба, закінчився смертю його колеги. Одного разу він дав ЛСД військовому бактеріологу Френку Олсону під час ретриту MKUltra, що призвело до психічного розладу Олсона та його смерті через тиждень.
Безжальний хімік
Поступово від створення «сироватки правди» Готліб перейшов до отримання звання «головного американського отруйника»
У березні 1960 року в рамках «Кубинського проєкту» Готліб запропонував обприскати телестудію Фіделя Кастро ЛСД та обробити його черевики талієм, щоб викликати випадання бороди. Він також розробляв різні плани вбивства Кастро, зокрема використання отруєної сигари, гідрокостюма, що вибухає, та смертельної авторучки. До речі, саме заражений грибком та туберкульозною паличкою костюм, що створив Сідні Готліб, повинен був передати Фіделю Кастро відомий американський дипломат Джеймс Донован, якому довіряв кубинський лідер. Проте потім від цієї операції відмовилися.
На рахунку Готліба багато інших винаходів, що допомагали усувати ворогів американського уряду: отруйні носові хустки, олівці, сигарети, цукерки тощо. Також Сідні створив срібні монети з отруйною шпилькою всередині, які видавали пілотам особливого призначення.
У разі потрапляння у полон вони мали використати отруту, щоб не страждати від тортур та не виказати державні таємниці на допитах.
Життя після відставки
Готліб залишив ЦРУ в 1973 році. Після цього він жив з родиною у Калпепері, штат Вірджинія, де займався вирощуванням кіз. У подружжя було дві доньки та два сини. Протягом двох років вони з дружиною Маргарет подорожували Австралією, Африкою та Азією. На деякий час вони навіть затрималися в Індії та керували там лікарнею для хворих на проказу.
Після цього Готліби повернулися до Санта-Круз у Каліфорнії, щоб більше часу проводити з онуками. Сідні страждав на заїкання з дитинства та після виходу на пенсію вирішив допомагати людям з дефектами мовлення. Він здобув магістерський ступінь з логопедії в Університеті штату Сан-Хосе. Останні роки подружжя Готлібів провело у Вірджинії. Вони займалися волонтерською діяльністю, а Готліб використовував свій новий диплом для роботи логопедом у середніх школах та хоспісах.
Сідні Готліб помер 7 березня 1999 року у своєму будинку. Повідомлялося, що у нього були проблеми з серцем, але його дружина не розголошувала причину смерті.
